Ампер Ерстед Тесла Гаус

 Андре Марі Ампер (1775 - 1836) - французький фізик, математик, хімік, член Паризької академії 

наук (1814), іноземний член Петербурзької академії наук (1830), один з основоположників електродинаміки. Видатний вчений в честь якого названа одна з основних електричних величин - одиниця сили струму - ампер. Автор самого терміна «електродинаміка» як найменування вчення про електрику і магнетизм, один з основоположників цього вчення.

Основні праці Ампера в галузі електродинаміки. Автор першої теорії магнетизму. Запропонував правило для визначення напряму дії магнітного поля на магнітну стрілку (правило Ампера).

Ампер провів ряд експериментів з дослідження взаємодії між електричним струмом і магнітом, для яких сконструював велику кількість приладів. Виявив дію магнітного поля Землі на рухомі провідники зі струмом.

Відкрив (1820) механічну взаємодію струмів і встановив закон цієї взаємодії (закон Ампера). Зводив всі магнітні взаємодії до взаємодії прихованих в тілах кругових молекулярних електричних струмів, еквівалентних плоским магнітам (теорема Ампера). Стверджував, що великий магніт складається з величезної кількості елементарних плоских магнітів. Послідовно доводив чисто струмову природу магнетизму.

Андре Марі Ампер відкрив (1822) магнітний ефект котушки зі струмом (соленоїда). Висловив ідею про еквівалентність соленоїда зі струмом і постійного магніту. Запропонував поміщати металевий сердечник з м'якого заліза для посилення магнітного поля. Висловив ідею використання електромагнітних явищ для передачі інформації (1820). Ампер винайшов комутатор, електромагнітний телеграф (1829). Сформулював поняття «кінематика». Проводив також дослідження з філософії та ботаніки.

Це далеко неповний список видатних досягнень цього геніального вченого.

Андре Марі Ампер народився 22 січня 1775 року в Ліоні.

  

Ганс Крістіа́н Ерстед  — данський вчений-фізик, дослідник електромагнетизму і хімік. У 1820 році відкрив

зв'язок між електричним та магнітним полем, помітивши дію електричного струму на магнітну стрілку.

Перебував під впливом філософії Іммануїла Канта.

Ганс Крістіан Ерстед закінчив Копенгагенський університет (1797). З 1800 ад'юнкт, з 1806 професор Копенгагенського університету. З 1815 неодмінний секретар Данського королівського товариства. З 1829 одночасно директор організованої за його ініціативою Політехнічної школи в Копенгагені. Керував створеним ним товариством з поширення природничонаукових знань (1824). Основні праці з фізики, хімії, філософії. Найважливіша наукова заслуга Ерстеда — встановлення зв'язку між електричними і магнітними явищами в дослідах по відхиленню магнітної стрілки під дією провідника із струмом. Повідомлення про ці досліди, опубліковане в 1820, викликало велике число досліджень, які у результаті привели до створення електродинаміки і електротехніки. Ерстед вивчав також стисливість рідин, використовуючи винайдений (1822) ним п'єзометр. Він першим (1825) отримав відносно чистий алюміній.

Ерстед - почесний член Петербурзької академії наук (з 1830). На його честь названа одиниця напруженості магнітного поля - ерстед.

Ні́кола Те́сла  — сербський та американський винахідник і фізик. Походив із сербської сім'ї, згодом став СІ названа на честь дослідника.

громадянином США. Тесла найбільш відомий своїми винаходами в області електрики, магнетизму та електротехніки. Зокрема Теслі належать винаходи змінного струму, поліфазової системи та електродвигуна з перемінним струмом. Він був ключовою фігурою при побудові першої гідроелектростанції на Ніагарському водоспаді. Одиниця вимірювання магнітної індукції в системі 

Нікола Тесла — автор близько 800 винаходів в області електро- та радіотехніки. Серед найвизначніших відкриттів — змінний струм, флуоресцентне світло, бездротова передача енергії.

Тесла вперше розробив принципи дистанційного керування, основи лікування струмами високої частоти, побудував перші електричні годинники, двигун на сонячній енергії й багато іншого.

Нікола Тесла створив генератор змінного струму, опираючись на принципи обертання магнітних полів, і тим самим надав людству можливість широкого використання електрики.

Иога́нн Карл Фри́дрих Га́усс— німецький математик, астроном, геодезист та фізик.

1830—1840 роки Ґаус присвятив теоретичній фізиці. Його дослідження в цій галузі значною мірою були результатом тісного спілкування і сумісної наукової роботи з Вільгельмом Вебером. Разом з Вебером Ґаус створив абсолютну систему електромагнітних одиниць і сконструював у 1833 перший в Німеччині електромагнітний телеграф. Йому належить створення загальної теорії магнетизму, основ теорії потенціалу і багато ін. Отже, важко зазначити таку галузь теоретичної чи прикладної математики, в яку б Ґаус не вніс істотного вкладу.В архівах Ґауса знайдено матеріали із своєрідною теорією еліптичних функцій. Проте заслуга в її розробці й опублікуванні належить Карлу Якобі і Нільсу Абелю. Слід зазначити, що вже сучасники Ґауса розуміли його велич, про що свідчить напис на медалі, викарбуваній на честь Ґауса, — «Король математиків». У 1880 в Брауншвейгу Ґаусу поставили бронзову статую. У 1827 р. Ґаус опублікував велику працю «Загальні дослідження про криві поверхні», зміст якої стосується диференціальної геометрії.

Значні відкриття належать Ґаусу і в галузі фізики. Він дослідив і встановив ряд нових законів у теорії рідин, теорії, магнетизму тощо. Наслідком важливих розробок були такі праці: «Про один важливий закон механіки» (1820), «Загальні початки теорії рівноваги рідин» (1832), «Загальна теорія земного магнетизму» (1838). У 1832 р. Ґаус опублікував важливу статтю «Про абсолютне вимірювання магнітних величин». Він і конструював прилад для вимірювання магнітних величин (магнітометр), виконав перше обчислення положення південного магнітного полюса Землі, яке дало дуже мале відхилення від справжнього положення. Ґаус винайшов електромагнітний спосіб зв'язку (1834).